ЯК ПРАЦЮВАТИ З БАТЬКАМИ
*Дякуйте
батькам за все підряд. Обов’язково при всіх. Дякуйте учням за
їхніх чудових батьків. Звичайно, форми вираження вдячності можуть бути різні.
Але обов’язково запам’ятовуються листи вдячності.
*Записи
в щоденнику—найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило. Записи просто
інформують про щось… А якщо тактику змінити й почати писати позитивні речі:
хвалити дитину, підкреслювати її успіхи і регулярно?! Так, потрібен час, але ж
він того вартий!
*Ніколи
не вживайте термін»викликати батьків у школу».Поки зустріч учителя буде для дитини карою, розраховувати
на повноцінне співробітництво передчасно…
*Учіться
у батьків, адже вчитель—це не завжди той. Хто знає більше, а той, хто знає щось
інше. На жаль, сьогодні батьківські
збори—найбільш розповсюджена форма взаємодії вчителя і сім’ї. А де ж дискусії,
практикуми, семінари, обмін думками…Виходить, кількість батьків, присутніх на
зборах,--єдиний показник їхньої активності, довіри до школи.
*Ніколи
не дорікайте батькам. Які не приходять на збори, це не сприяє їхньому бажанню
зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро, без сарказму, радійте їхній появі у класі.
*На
зборах намагайтесь говорити про проблему, а не про конкретну дитину. А от
хваліть—персонально і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини.
Особливо ефективно, якщо вам вдасться проаналізувати, чого досягли школярі з
моменту останньої зустрічі з батьками.
*Намагайтесь
не критикувати дії колег, дотримуйтесь професійної етики. Навіть якщо у вас
інша точка зору.
*За
необхідності попросіть батьків про виявлення будь-якої допомоги, детально
поясніть, чому ви не можете обійтися без них, просіть пропонувати інші варіанти
рішення проблеми. Зацікавлено обговорюйте їх.
*Виявлення
проблем повинно бути конструктивним: ось є проблема, для її рішення непогано
було б зробити такі справи; зі свого боку я стараюсь, а ви зі свого спробуйте…
